«ЖІНОЧА СИЛА — ІСТОРІЇ НЕЗЛАМНИХ: ІНСАЙТИ ТА ПОРАДИ»: В ГОСТЯХ «ІТ-3» - МАТИ ДРОНІВ - РУНА ЕЙВАЗ
Вона — мати «дронів», інструктор безпілотників та звичайна українка, яка із початком вторгнення стала на захист Народу України. В рамках спецпроекту «Жіноча сила — історії незламних: інсайти та поради», приуроченому до Міжнародного жіночого дня, журналісти «ІТ-3» поспілкувались із новою героїнею випуску — Руною Ейваз.
Оскільки Руна наразі перебуває у гарячих точках, випуск проекту оформлено у форматі текстового інтерв'ю.
1. Ваш псевдонім «Руна Ейваз» — досить незвичний. Розкажіть, що він означає та чому обрали саме його?
«
2. Які особисті якості допомагають Вам проходити через труднощі на фронті ?
«Я гіпер-відповідальна та не люблю сидіти без діла. Ці якості дозволяють мені робити якусь рутинну роботу без зайвих негативних емоцій. Всі ми тут хочемо тільки воювати, «гасити» ворога, літати і вражати, але дуже багато часу забирає паперова робота, бюрократія, важкий фронтовий побут та щоденні технічні ремонти та перевірки. Тут мені стали у нагоді усі мої знання техніки, електроніки та навіть фотографії. Ще прям врятувало те, що я раніше постійно відвідувала спортзалу і фізично була готова до суворих навантажень та носіння бронежилета».
3. Звідки Ви знаходити стільки сил та натхнення ?
«Коли ти третій рік живеш війною, то мозок адаптується до цього та якимось дивовижним чином генерує натхнення та сили з самих звичайних речей. Наприклад, я можу круто замотивуватись після смачного хот-догу із заправки або після можливості випити кави разом с побратимами. Або просто день сонячний і я нарешті не мерзну. Але більш за все стимулює те, що я на власні очі бачу результати своєї праці, і кожного дня навчаюсь чомусь новому, що робить мене більш небезпечною для ворога».
4.Чим Ви займалися до повномасштабного вторгнення ?
«До війни я працювала фотографом, відеографом, івент-блогером та фотокореспондентом і по-справжньому кайфувала від такої активної діяльності. Завжди любила тримати у прицілі цікаві події та людей з нестандартним мисленням. Захоплююсь мистецтвом, малюю картини, обожнюю художню та філософську літературу. Я - музикант та співачка, у мене була моя музична група, де ми створювали та записували власні пісні. Окремо займалась хижими птахами, сокільництвом, полюбляю стрільбу, охоту та рибалку. Хобі в мене так багато, що я навіть всі не буду називати, бо це буде довгий список. Життя таке цікаве, що не знаєш, за що й хапатися — все цікаво та все захоплює».
5. У такій важкій емоційній діяльності як вдається тримати баланс із своїм станом?
«Я постійно намагаюсь контролювати емоції, особливо ті, які мені заважають. Іноді потрібно «вимкнутися», аби не зійти з розуму, або щоб не утнути якусь недоречну дурість. У такі періоди я, наче кінь у шорах, концентруюся лише на тому, що повинна робити, і тільки на виконанні завдань та власному виживанні. В більш спокійні періоди даю собі більше волі у прояві емоцій і пристосовуюсь до обставин таким чином, щоб забезпечити собі хоча б якийсь психологічний комфорт. За першої ж можливості я змінюю картинку перед очима: пішки прогулююся до магазинів або пошти, їду по справах у інше місто. Коли вечеряю, то стіл накриваю по - святковому і навіть якщо сама їжа дуже проста — все одно обов'язково її прикрашу. Роблю все, щоб тримати «кукуху» у домівці та не дати їй кудись поїхати без мого відома. Ще намагаюсь доглядати за собою, бо на фронті це надважливо, і якщо ти піклуєшся про свою зовнішність та власний комфорт — значить, твоя психіка у нормі і ти ще не деградував».
6.Яке Ваше найзаповітніше бажання?
«Мрію купити дім на колесах та поїхати у Неваду на фестиваль Burning Man. Це наша спільна мета з моєю коханою людиною і я вірю, що це здійсниться. Мрію відкрити власний Burning Man в Олешківській пустелі і зробити цей фестиваль крутезнішим за американський, бо маю кілька цікавих задумок. Мрію побудувати невеличкий дім з садом і садити там квіти. Мрію, щоб мої діти були завжди поруч і побачили, який чудовий став світ, в якому Україна переможе. Можете сказати, що ці бажання якісь зовсім фантастичні, але колись я мріяла стати пілотом та побачити світ очима птаха в польоті. Ця мрія здійснилася, хоча трохи не так, як я собі уявляла. Але все рівно я роблю те, від чого кайфую, і кайфую від того, що роблю. Тож, якщо це бажання здійснилось, то здійсняться і усі інші. Я це точно знаю».
7.Як ви узгоджуєте військову службу з особистим життям?
«Мені пощастило у цьому плані, бо я працюю зі своїм хлопцем разом з перших днів «повномасштабки». Мої діти у безпеці, я постійно з ними на зв'язку і намагаюсь особисто приїжджати до них за першої ж нагоди. Вони знають, що мама воює за їх майбутнє і це мотивує мене скоріше перемогти, бо, наприклад, донька моя вже каже, що коли виросте — буде військовою, як мама. Коли я йшла в армію, то розуміла усі наслідки цього рішення: що не зможу постійно бачити дітей, що дім в мене буде там, де я кину рюкзак, що доведеться жити у польових умовах без зв'язку, однак, мене це не зупинило. Наша армія — єдиний шлях до моєї мети та єдина можливість по-справжньому попрацювати задля Перемоги».
8. Як ви ставитеся до вислову: «Своїм успіхом жінка зобов'язана чоловіку?»
«Своїм успіхом жінка зобов'язана лише своїй нервовій системі, працьовитості та незламному духу. Якщо жінка не боїться важкого шляху до задуманої мети, то обов'язково все в неї вийде, навіть якщо вона не знаходиться у стосунках. Якщо ж у жінки є партнер, то він словом та ділом підтримує її, бо цінує свою жінку, як особистість, однак, все це не робить її успіх його здобутком. Це робить шлях жінки до успіху морально легшим. Варіант, де чоловік не підтримує — не розглядаю, бо не бачу сенсу мати відносини з людиною, яка тебе не підтримує».
9. Чи стикалися у кар'єрі зі стереотипами щодо жінок? Якщо так, то з якими саме?
«Спочатку це дійсно була велика проблема. Дівчат було мало і відношення до нас було, як до таких, що хочуть лише круті фото в інстаграм, та щоб за них все робили. Але за ці роки багато чого змінилось. На фоні чоловіків-ухилянтів, що ладні втопитися у Тисі, аби тільки не воювати, зовсім по - іншому почали сприймати жінок, які, напроти, активніше почали добровільно йти до армії. І за 2 роки командири зрозуміли, що всі бажаючі зробити фотки зливаються дуже швидко. Тут, під обстрілами, далеко від цивілізації, залишаємось тільки ми - дівчата, що будуть працювати у будь-яких умовах, виконувати будь-які бойові завдання і мають достатньо люті до ворога, аби цією люттю живити свої войовничі душі. Ми - спеціалістки, кожна у своїй сфері діяльності, і довели ділом, що на нас можна розраховувати там, де навіть чоловікам страшно».
10. У вашій сфері діяльності чи є якась різниця між ставленням до чоловіків та до жінок?
«Якщо ти старанно працюєш, професійно розвиваєшся, не скиглиш та відповідально ставишся до своїх обов'язків та життів побратимів, то відноситись до тебе будуть з повагою, до думки твоєї будуть дослухатись. І неважливо, чоловік ти або жінка, бо професіонал немає статі».
11. Чи розділяєте Ви хобі та роботу на суто жіночу та суто чоловічу?
«Якщо людина фізично та розумово може виконувати свої обов'язки, то значить вона на це спроможна і неважливо, якими геніталіями при народженні природа наділила цю людину. У нас дівчата-військові працюють в усіх напрямках і вдало виконують бойові завдання і у штурмових групах, і як зв'язківці, і як водійки, і як артилеристи, і як пілоти, і як бойові медикині. Звісно, є здоровий розподіл деяких обов'язків, бо, наприклад, кожного вечора рубати дрова можуть не всі дівчата, але це можуть робити багато хто з чоловіків».
12. Як ви ставитеся до думки, що дівчина повинна вдало вийти заміж?
«Навіть не знаю, чи існують ще люди, які так вважають. На мою думку, традиція заміжжя давно не має того сенсу, який мала раніше. Сучасна зайнята жінка шукає на місце поряд з нею, насамперед, людину по душі. Щоб поряд з цією людиною хотілося розвиватись та навчатись, створювати та досягати. Норма — це коли партнер не загоняє жінку у соціальні рамки, має однаковий з нею світогляд, підтримує її бажання рухатись вперед та й сам добивається нових висот. А виходити заміж чи ні - кожна вирішує сама для себе, бо ніхто нікому нічого не повинен. Єдине, що такі речі потрібно проговорювати ще напочатку відносин, бо бажання або небажання вступати у шлюб повинно бути у обох партнерів».
13. Яку пораду можете дати дівчатам глядачкам нашого ефіру?
«Тренувати тіло та мозок, займатись саморозвитком та ставати спеціалистками у сферах, які вам до душі. Ніколи не рівняйтесь на стандарти краси , бо вони постійно змінюються. Рівняйтесь на власні відчуття, орієнтуйтесь на власне бачення, бо це життя — тільки ваше. І найголовніше — у спортзалах качайте м'язи спини та завжди тримайте поставу».
14. Яке ваше життєве кредо?
«Порівнюй себе тільки з собою вчорашнім, бо ти можеш набагато більше, ніж гадаєш А ще - мрій та дій, бо для сильних духом нема нічого неможливого».