НАМ ПОТРІБНА АВТІВКА, ЩОБ РЯТУВАТИ НАШИХ БІЙЦІВ: ДОНАТ НА ЗСУ
Війна — це руйнування, знищення, ненависть та помста. Розуміння того, що близькі люди кожен день знаходяться на межі життя та смерті, дає сили жити, боротись, відчувати і найголовніше — допомагати тим, хто боронить наше життя та існування. Волонтерити має кожен. Бо кожна гривня рятує життя бійців ЗСУ. Ось вам декілька ексклюзивних історій, щоб ви зрозуміли тих, хто защищає українську землю від окупантів.
«Один з моїх товаришів побачив чорний дим…Ми одразу зрозуміли, що ворог кудись попав. Тільки куди — на той момент ми ще не знали», — так починається одна з історій бійців ЗСУ у Донецькій області.
Зберегти якомога більше українських військових живими — найважливіша задача держави. В цьому Україні допомагають країни-партнери, але це не їх основна місія. Український народ. Ось ті, хто перш за все повинен мати думку і мету про забезпечення військових.
Українці стали відомими на весь світ своєю мужністю, хоробрістю, наявністю волі для того, аби жити так, як хочемо цього ми, а не «країна-сусід». Допомагати армії — основна задача як волонтерів, так і звичайних людей. Зробити свій вклад в українську Перемогу означає скоріш наблизити цю дату — дату, коли українська земля буде очищена і звільнена від російських окупантів.
Звільнення територій дається ціною життів українських військових, тому, насамперед, наша задача — якомога більше донатити. Якщо Ви чуєте або бачите оголошення про збір на техніку (тепловізори, рації і т.д.) — зробіть свій внесок. Наразі важлива кожна гривня. Для того, аби підкріпити ваші думки про допомогу, журналісти «ІТ-3» поспілкувались з військовим, який боронить кордони держави поблизу Донецької області. Ось, що він нам повідав.
Це був звичайний робочий день на війні. Хлопці працювали. Виїхавши на позиції, збиралася коректувати сили артилерії противника. Наші захисники очікували екіпаж САУ для зупинки вогню зі сторони ворога. Ніщо не передвіщало біди.
росія випустила іранського дрона «ланцет» — новітнього ударного безпілотника.
Вибух.
«Оскільки в нашому районі завжди трапляються вибухи, ми не змогли одразу зрозуміти, що трапилось. Начебто, все як завжди. Потім один з моїх товаришів побачив чорний дим… Ми одразу зрозуміли, що ворог кудись попав. Тільки куди — на той момент ми ще не знали», — розповідає військовий.
Чи можна звикнути до звуку вибухів? Чи можна стверджувати, що вибухи — нормальне явище? Як виявилось, на поле бою - можна.
Не роздумуючи і не маючи необхідного транспорту, який міг би доставити українських військових до місця вибуху за личені хвилини, хлопці таки ринулись на порятунок своїх побратимів. Пробираючись пішки крізь розбиту замерзлу дорогу, вони мали надію на те, що шанс врятувати життя постраждалим є. Добіжавши до місця вибуху, військові побачили палаючу САУ, яку вони чекали зранку для коректування вогню.
Боєкомплект машини детонував. Не встигли.
«Якби ми мали автівку, яка змогла б проїхати через цю замерзлу грунтову дорогу, життя наших побратимів були б врятовані», — розповідає захисник.
Згодом з'ясувалось: вживих залишилось двоє. Хлопці мали великий ступінь опіків — 80% і 90%. На наступний день один з постраждалих помер у лікарні.
Однак, маючи транспорт, бійцям вдалося б зберегти життя. Машина з легкістю б пройшла дорогу, яка після дощу замерзла. Але, навіть за відсутності авто, військові все ж таки зробили спробу допомогти постраждалим.
На цю хвилину ми зібрали 100к грн. Нам треба зібрати ще 60к. Відправ донат.
Впевнені, що ми не хочемо читати такі історії, де гинуть наші солдати через відсутність автомобіля.
Відправ донат — https://send.monobank.ua/jar/gtzE39jQw (гривна).
Ми повинні перемогти.
Відправ донат —