ЩОДЕННИК РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ: ІСТОРІЯ НАЙВПЛИВОВІШОГО УКРАЇНСЬКОГО МІТИНГУ

Щорічно в Україні відзначається День пам'яті Героїв Небесної Сотні. У цей День згадують та вшановують пам'ять учасників Революції Гідності 2013-2014 років, які віддали своє життя за незалежність України вкотре.

Передісторія датами

18 листопада 2013 року

Під час засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС ще досі не прийнято рішення про підпис Угоди про асоціацію з Україною на саміті у Вільнюсі 28-29 листопада. На той час Київ не виконав всі умови для підписання Угоди.

За словами міністра закордонних справ Литви, головуючої в ЄС, Лінаса Лінкявічуса: «Я думаю, що це було передбачувано, що ми не приймемо ніякого рішення, як я про це сказав до початку засідання. Я можу підтвердити, що жодного рішення не було ухвалено. Я вірю, що це добре, тому що також немає негативного рішення. Двері залишаються відкритими».

21 листопада

У цей день уряд Миколи Азарова повідомив про призупинення підготовки укладаннят Угоди з ЄС. Сама Угода планувалась ще з 1998 рок, підписати її мали 28 листопада у Вільнюсі на саміті. Однак, після візиту екс-президента В. Януковича до росії , влада України відмовилась від підписання документу.

Це рішення швидко розлетілось соціальними мережами. Люди масово стали закликати один одного на громадські акції. Найефектнішим постом на той час став меседж журналіста Мустафи Найєма: «Зустрічаємось о 22:30 під монументом незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів».

Незабаром на Майдані Незалежності зібралося близько 1,5 тисяч осіб.

Київська влада водночас швидко відреагувала на повстання українців, заборонивши встановлювати МАФи у вигляді наметів, кіосків на Майдані Незалежності, вул. Хрещатик та Європейській площі.

На наступний день на мітинг в Києві прибуло понад 5 тисяч осіб. Саме тоді з'явилось гасло «Україна — це Європа!». Громадські акції пройшли по всій території держави, охоплюючи Одесу, Львів, Вінницю, Миколаїв, Донецьк та інші міста.

24 -29 листопада

На Майдані, на думку різних експертів, зібралось від 60 до 150 тисяч осіб. Люди вимагали відставки Азарова, скасування рішення Уряду про відмову від асоціації з ЄС. В той же час українці звернулись до західних партнерів з проханням ввести персональні санкції проти Януковича та представників його влади.

Мітинги поширювались містами України, включаючи Суми, Харків, Луганськ, Кривий Ріг.

Відбувається саміт Східного партнерства у Вільнюсі. Угода про співпрацю з ЄС так і не підписана. «Партія регіонів» на Майдані зібрала 10 тисяч осіб із 50 тисяч, аби показати підтримку дій президента народом.

На цей момент українським народом вже було прийнято рішення відставити Януковича «за зраду українського народу».

30 листопада

В ніч на 30 листопада спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав мітингувальників. В результаті наступу силовиків десятки людей було жорстоко побито, серед них багато студентів. Беззахисні люди втікали від озброєних бійців «Беркуту» до Михайлівського собору, щоб уникнути побиття.

Внаслідок дій «Беркуту» постраждали щонайменше 80 осіб. 35 людей міліціонери затримали, але згодом відпустили. Учасникам мітингу було відкрито кримінальне провадження за приводом «супротиву владі» і «хуліганству».

Криваве побиття студентів приголомшило весь світ. Події 30 листопада стали переломними у житті українців. Характер мітингу з «проєвпропейського» змінився на «антиурядовий».

1-8 грудня

За цей період Майдан не на мить не вщухав. Мітинг відвідували різні політичні діячі — віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній глава Європарламенту Єжи Бузек та колишній глава польського уряду, лідер партії «Закон і справедливість» Ярослав Качинський.

У будівлі КМДА і Будинку профспілки мітингувальники створили Штаб національного опіру. Були спроби штурмувати Адміністрацію Президента, застосовувались не лише кулаки та палиці, а й бруківки, цепи і, навіть, трактор, на якому згодом виступив черговий екс-президент Порошенко із закликом припинити провокації.

«Беркут» відбив штурм, застосувавши світлошумові гранати і сльозогінний газ. Потім бійці почали переслідувати нападників. «Беркут» діяв максимально жорстоко і бив усіх, хто траплявся на шляху.

Так, крім учасників протесту, постраждало понад 40 українських та іноземних журналістів.

8 грудня у Києві відбувся так званий «Марш мільйона». На віче на Майдані Незалежності зібралися, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона людей.

Урядова опозиція тоді надала Януковичу 48 годин для виконання вимог Майдану і пообіцяла блокувати його резиденцію у Межигір'ї.

У той же вечір активісти знесли пам'ятник Леніну на бульварі Шевченко. На постаменті встановили державний прапор України та червоно-чорний прапор ОУН-УПА.

1 січня 2014 року

На новорічну ніч на Майдані зібралось кілька сотен тисяч людей. Опівночі українці спільно з представниками естради, лідерів опозиції заспівали гімн України, тримаючи в руках ліхтарики і мобільні телефони.

січня

16 січня Верхвона Рада України ухвалила пакет законів, який невдовзі отримав назву «диктаторських законів 16 січня». Закони були прийняті із порушенням регламенту, і стосувались обмеження свобод громадян.

Незважаючи на людські протести у відповідь на ухвалені закони, екс-президент Янукович все ж таки їх підписав і з того моменту протистояння на Майдані перейшло з мирної фази на ворожнечу.

Сотні тисяч людей, обурені прийнятим пакетом законів, знову зібрались на площі Києва. Не беручи до уваги думку опозиціонерів про мирне протистояння, мітингувальники пішли штурмом на Верховну Раду, але зіткнулись із підрозділом «Беркуту» по вулиці Грушевського.

В ті дні мітингувальники закидували бруківкою, фаєрами, «коктейлями Молотова» поліцію. У відповідь «Беркут» використовував шумові гранати і гумові кулі, а також водомет.

22-28 січня

22 січня на Майдані перші загиблі — вірменин Сергій Нігоян, білорус Михайло Жизневський. в ніч на 25 січня в лікарні помер львів'янин Роман Сеник через важкі поранення. Незабаром в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур львів'янина Юрія Вербицького, якого викрали невідомі просто з лікарні напередодні.

Тоді США і ЄС вперше заговорили про санкції тодішньому українському керівництву.

Протести по Україні поширювались, активісти захоплювали будівлі обласних державних адміністрацій. Але у Донецьку, Луганську та Харкові пройшли мітинги на підтримку влади.

Переговори між Януковичем і лідерами опозиції ні до чого не призводять.

28 січня Азаров подає у відставку, Рада анулює 9 з 12 «диктаторських законів».

18-20 лютого

Ранком 18 лютого активісти пішли до Верховної Ради, яка мала розглянути правки в Конституції. Але цей документ не зареєстрували, через що мітингувальники знову обурились і почались нові сутички.

Протягом дня з вогнепальної зброї було вбито понад 20 тисяч людей.

19 лютого демонстранти утримували позиції на Майдані, тоді як силовики почали підготовку до «антитерористичної операції». Проти демонтстрантів вже застосовувались водомети, було підтягнуто БТРи.

О 22 годині запалав Будинок профспілок, в якому перебували євромайданівці і поранені. Врятовано 41 особу, загинуло 2. Пожежу вдалось ліквідувати лише вранці 20 лютого.

Цього дня протестувальники пішли в напад, окуповуючи Український Дім, Жовтневий палац і відтісняючи силовиків до урядового кварталу.

Разом із цим на дахах будівель Майдану розташувалися снайпери, які відкрили прицільний вогонь по майданівцях.

Загалом з 18 по 21 лютого на Майдані загинули понад 100 осіб, які невдовзі отримають назву «Небесна Сотня».

21-22 лютого

В ніч на 22 лютого Віктор Янукович та його найближче оточення покинуло Україну з напрямом до країни-агресора. Прямуючи із Києва в Харків, екс-президент мав намір влаштувати з'їзд для відділення східних регіонів від України. Однак, план пішов крахом.

Зранку 22 лютого журналісти, активісти приїхали до резиденції Межигір'я перевірити інформацію щодо зникнення Януковича. В приміщенні нікого не було, документи плавали Дніпром, камери відеоспостереження фіксували швидкий збір президента з декількома вантажівками дорогоцінних речей.

23 лютого

Народні депутати 328-ма голосами ухвалили постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». Вибори призначили на 25 травня 2014 року.

Виконання обов'язків президента України покладено на спікера парламенту Олександра Турчинова. 27 лютого Арсенія Яценюка призначено прем'єр-міністром України.

На той момент здавалось, що Перемога остаточна за українським народом, та й так воно і було. Революція Гідності завершилась саме народною Перемогою і жагою до кращого життя.

А потім… війна з росією.